Чому Україні не варто вступати до ЄС, натомість потрібно зберегти самостійність та брати приклад з Сінгапуру та інших успішних країн з усього світу?

Влада України, приймаючи закони, переважно керується не інтересами країни та українського народу, а потребами якоїсь ефемерної євроінтеграції. Мало, хто розуміє, що в дійсності нам дасть та євроінтеграція, лише є якісь очікування та бажання, на кшталт «світлого майбутнього», але всеодно влада нас настирливо туди пхне. Тобто, закони приймаються не для того, аби Україна стала успішною, а українці жили краще, а лише заради вступу до Європейського Союзу. Відбувається сліпе копіювання законодавства ЄС без аналізу та оцінки його впливу на економіку країни та життя українців. Така собі євроінтеграція заради євроінтеграції. Але ж багато чого в законодавстві ЄС нам на даному етапі розвитку просто не підходить, ба більше, шкодить і часто обмежує нас в потрібних нам законах.

Чомусь певна частина нашого населення вважає, що вступ до ЄС швидко вирішить всі наші проблеми, корупція сама собою кудись зникне, зарплати і пенсії різко підвищяться, всі почнуть поважати і виконувати закони, влада автоматично стане чесною та компетентною і ми назавжди відірвемося від росії. Ні, на жаль, цього автоматично не станеться. Членство в ЄС цього нам не зробить. Подивіться на деякі країни, які є членами ЄС вже майже 20 років. Наприклад, Болгарія залишається тотально корумпованою, криміналізованою та бідною, в Румунії також багато проблем з корупцією, та й рівень життя там далекий від Німеччини чи Франції, а Угорщина та Словаччина – відверто проросійські країни, які створюють багато проблем всьому ЄС. А, наприклад, Швеція стала однією з найбільш небезпечних країн для життя через жахливу криміногенну ситуацію, спричинену напливом мігрантів з Африки та Близького Сходу. От вам і стандарти та цінності ЄС.

Тому пора вже зрозуміти, що членство в ЄС нічого не гарантує, а навпаки, може стати чинником консервування корупції та бідності в Україні, тому що для швидкого подолання цих проблем потрібно діяти більш рішуче та радикальніше, ніж це дозволяє законодавство ЄС.

Наприклад, боротьба з корупцією. Творець сінгапурського економічного дива Лі Куан Ю казав: «Корупція здатна роз’їсти будь-яку систему, незалежно від філософії чи ідеології, адекватності уряду або географічного розташування». Отже, без подолання корупції жодна ефективна реформа в жодній сфері неможлива. Тому потрібні дієві методи боротьби з корупцією, такі, наприклад, як презумпція вини в корупційних злочинах та провокування хабаря. А от законодавство ЄС забороняє такі методи через надмірно високу планку захисту прав людини: мовляв, корупціонери також люди, тому не можна їх провокувати хабарями і не можна вимагати від них доводити законність джерел походження їхнього майна, тому що це порушує їхні права людини. Хоча, Сінгапур саме такими методами швидко подолав корупцію і заклав основу для свого економічного зростання.

Ми вважаємо, що не варто обмежуватися лише прикладом чи законодавством ЄС, яке часто нам не підходить. Потрібно шукати по всьому світу найефективніші методи й механізми вирішення соціально-економічних проблем та застосовувати їх в Україні з врахуванням наших особливостей.

Саме таку стратегію застосував Сінгапур і став найефективнішим, тобто неконкурентоздатнішим суспільством світу з одним з найвищих рівнів життя населення в світі. В Рейтингу конкурентоздатності (IMD) за 2024 рік, Сінгапур займає 1 місце в світі.

Го Кенг Сві, найближчий соратник Лі Куан Ю, казав: «З якою би проблемою ми не зіштовхнулися, хтось, десь у світі вже знайшов рішення. Давайте знайдемо це рішення і розумно адаптуємо його для Сінгапуру». Саме так Сінгапур досяг успіху, тому ми у своїй роботі користуємося цим принципом, а Сінгапур для нас є базовим джерелом досвіду, тому що за майже 60 років він став квінтесенцією втілення найкращого досвіду з усього світу. І не варто скептично ставитися до прикладу Сінгапуру через його малий розмір, тому що успіхи величезного за розмірами і населенням Китаю також є результатом застосування саме досвіду Сінгапуру.

Для швидкого наведення порядку в Україні та стрімкого розвитку економіки, нам потрібні радикальні, інколи, навіть досить жорсткі закони, які будуть суперечити законодавству ЄС, як то презумпція вини в корупційних злочинах, провокація хабаря чи смертна кара. Законодавство ЄС добре працює для підтримання порядку, а для наведення порядку, потрібні більш жорсткі та рішучі закони. Також, попри всі політичні заяви про підтримку України, жодна країна ЄС, особливо сусіди, такі як Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія, не зацікавлена в економічному успіху України, їм не потрібні конкуренти. Останні події з блокуванням національних кордонів, пори рішення ЄС, це яскраво доводять. ЄС і окремим її членам від України потрібні лише дешева роботяща робоча сила, дешева сировина, ринок збуту для їхньої продукції та фізичний безпековий буфер від божевільної росії. Якщо у нас буде розвинута промисловість з високооплачуваними робочими місцями, то наші люди не поїдуть працювати до ЄС та будуть купувати наші якісні товари, а не імпортовані з ЄС. І, по-третє, я маю великі сумніви, що попри всі ці гучні євроінтеграційні процеси, Україну взагалі колись приймуть до ЄС. Приєднання України створює ЄС занадто великі ризики для його безпекової, економічної та політичної стабільності. Отже, ми будемо роками чи десятиліттями євроінтегруватися в очікуванні дармових великих європейських грошей, але, скоріш за все, нас так і не приймуть в ЄС і ми не отримаємо тих грошей, проте ми будемо втрачати набагато більше через всі обмеження, які створює нам європейське законодавство, яке ми вимушені тупо копіювати, не оцінюючи його вплив на Україну та не враховуючи національні інтереси.

Саме тому ми за те, щоб Україна в найближче десятиліття сконцентрувалася на вирішенні проблем корупції, підвищення ефективності держуправління, розвитку власної промисловості та покращення рівня життя населення, використовуючи найефективніші методі з усього світу, а не обмежувалася лише консервативним досвідом ЄС. А потім, коли ми станемо сильнішими та багатшими, ми можемо повернутися до питання вступу до ЄС, але на набагато кращих умовах.