Хто такий Ігор Шевченко?
Досвідчений юрист, успішний менеджер, ефективний державний управлінець
Діяльність під час повномасштабної війни. Ігор Шевченко під час війни постійно живе в Києві, працює директором “Інституту державної ефективності” та заступником директора виробничого підприємства в оборонній галузі.
Шевченко активно допомагає волонтерському фонду «Дігнітас», який під керівництвом Люби Шипович та Марії Берлінської збирає гроші, закуповує та доставляє на фронт дрони, РЕБи, тепловізори та інше обладнання і навчає операторів дронів, фонду «Буча Хелп» Костянтина Гудаускаса, фонду «Твій Крок» Артема Пичурина, що виготовляє мобільні майстерні Locker для ремонту автомобільної техніки у фронтовій зоні та волонтерському центру «Перший Спалах».
Також Ігор Шевченко надає фінансову та іншу допомогу спецпідрозділу ГУР «УНСО», розвідникам 136-го батальйону, 3-тій танковій залізній бригаді сухопутних військ, Центру рекрутингу іноземців до ЗСУ та іншим підрозділам сил оборони України.
У квітні 2022 року, одразу після відходу російських окупаційних військ з Київської області, Ігор Шевченко ініціював проєкт «HelpBucha», в рамках якого він особисто з власних коштів надав матеріальну допомогу сотням сімей в Гостомелі, Бучі та Ірпені, с.Мощун та с.Озера, які втратили своє житло або житло яких було пошкоджено в результаті бойових дій та окупації. Згодом Ігор Шевченко долучив до цього проєкту австрійський благодійний фонд «Маленькі серця», разом з яким здійснювався про проєкт по регулярній матеріальній підтримці постраждалих сімей з маленькими дітьми з цих населених пунктів. У січні 2024 року цей проєкт завершив свою діяльність.
Хто такий
Ігор Шевченко?
ЛЮДИНА З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ ТА З БОГОМ У СЕРЦІ
Досвідчений юрист, ефективний менеджер, компетентний державний управлінець
Діяльність під час війни. Ігор Шевченко під час війни постійно живе в Києві, працює директором “Інституту державної ефективності” та заступником директора виробничого підприємства в оборонній галузі.
Шевченко активно допомагає волонтерському фонду «Дігнітас», який під керівництвом Люби Шипович та Марії Берлінської збирає гроші, закуповує та доставляє на фронт дрони, РЕБи, тепловізори та інше обладнання і навчає операторів дронів, фонду «Буча Хелп» Костянтина Гудаускаса, фонду «Твій Крок» Артема Пичурина, що виготовляє мобільні майстерні Locker для ремонту автомобільної техніки у фронтовій зоні та волонтерському центру «Перший Спалах».
Також Ігор Шевченко надає фінансову та іншу допомогу розвідникам 136-го батальйону, військовій частині А0177 та 3-тій танковій залізній бригаді сухопутних військ, Центру рекрутингу іноземців до ЗСУ та іншим підрозділам сил оборони України.
У квітні 2022 року, одразу після відходу російських окупаційних військ з Київської області, Ігор Шевченко ініціював проєкт «HelpBucha», в рамках якого він особисто з власних коштів надав матеріальну допомогу сотням сімей в Гостомелі, Бучі та Ірпені, с.Мощун та с.Озера, які втратили своє житло або житло яких було пошкоджено в результаті бойових дій та окупації. Згодом Ігор Шевченко долучив до цього проєкту австрійський благодійний фонд «Маленькі серця», разом з яким здійснювався про проєкт по регулярній матеріальній підтримці постраждалих сімей з маленькими дітьми з цих населених пунктів. У січні 2024 року цей проєкт завершив свою діяльність.
У 1995 році Ігор Шевченко заснував юридичну фірму «Шевченко Дідковський і Партнери» (у 2008 р. перейменована в «Астерс»), яка вже у 2004 році стала найбільшою та найуспішнішою юридичною фірмою України, надаючи юридичні послуги таким компаніям як Київстар, Майкрософт, Боінг, IKEA, McDonalds, Coca-Cola, NIVEA, Райффайзен Банк, Samsung, Роллс-Ройс. У 2008 р. Ігор Шевченко припинив займатися бізнесом та інвестував зароблені кошти в новозбудовану нерухомість, завдяки якій наразі отримує постійний пасивний дохід.
Наразі Ігор Шевченко очолює аналітичний центр «Інститут державної ефективності», який займається вивченням успішного іноземного досвіду державного управління та розробляє рекомендації та програми підвищення якості державного управління в Україні.
У 2014 році Ігор Шевченко, повіривши новій владі, погодився стати Міністром екології та природних ресурсів України. Працюючи міністром він повністю знищив корупцію в міністерстві; повернув в народну власність 22 родовища газу, вкрадені бандою Януковича; зібрав 540 млн євро для завершення будівництва нового саркофагу над зруйнованим енергоблоком Чорнобильської АЕС; започаткував публічні конкурси на посади директорів заповідників; першим з усіх міністрів оприлюднив витрати міністерства; ліквідував шахрайську схему видачі ліцензій на видобуток надр; врятував 50 млн доларів для реалізації екологічних проектів за Кіотським протоколом; забезпечив отримання 15 млн євро від Німеччини на розвиток заповідників України.
Через свою активну антикорупційну позицію Ігор Шевченко вступив в жорстку публічну конфронтацію з прем’єр-міністром Яценюком, за що був необґрунтовано та несправедливо звільнений.
Наразі Ігор Шевченко є ідейним натхненником політичної партії «Успішна Україна». У 2019 році Ігор Шевченко балотувався у Президенти України і посів 20 місце з 39-ти кандидатів, обігнавши таких відомих політиків як Олександр Мороз, Інна Богословська, Віталій Скоцик, Сергій Каплін та інші. У 2015 році балотувався у мери міста Білгород-Дністровський (Одеська обл.) і посів 2-ге місце набравши майже 30% голосів виборців.
У 2002 році Ігор Шевченко ініціював створення Асоціації правників України. У 2002 та в 2007 роках був її Президентом, а з 2008 року є Почесним Президентом. Асоціація правників України об’єднує понад 10 000 українських юристів з різних галузей юридичної діяльності: адвокатів, корпоративних юристів, суддів, нотаріусів, прокурорів, юристів держорганів, та є найчисельнішою та найактивнішою юридичною громадською організацією в Україні.
У 2006 році Ігор Шевченко заснував і очолив Форум молодих лідерів України, який реалізовував проекти в галузях освіти та професійного розвитку, молодіжного та соціального підприємництва, здоров’я і здорового способу життя, екології й екологічної безпеки, виховання патріотизму. Одним із проектів Форуму молодих лідерів України був проект «Жовто-блакитний — національна гордість України», що популяризує національний прапор.
Ігор Шевченко активно допомагав міжнародному антитютюновому проекту Майкла Блумберга «Діти без тютюнового диму» (Tobacco Free Kids) в Україні. Проводив прес-конференції та акції проти паління з залученням українських зірок, організовував антитютюнові рекламні кампанії на телебаченні. У результаті було прийнято «антитютюновий закон», який заборонив рекламу тютюнових виробів та куріння у громадських місцях.
В рамках свого благодійного проєкту «Спаський Квартал», який стартував у 2018 році, Ігор Шевченко зробив благоустрій кварталу біля метро «Контрактова площа» в історичній частині Подолу в Києві. Висадив алею з великих катальп, встановив клумби з великими соснами та великою ялинкою, посадив понад 100 туй, великі клени та багато кущів і багаторічних квітів, встановив лавочки та урни для сміття. З власних коштів постійно оплачує роботи по прибиранню кварталу, вивозу сміття, поливу та догляду за всіма рослинами та газонами в кварталі.
Завдяки фінансовій підтримці Ігоря Шевченка були видані книги «Інтелектуальна політика» Сергія Дацюка, «Контроль над розумом» Георгія Почепцова, а також перекладені українською мовою та вийшли друком книги «Чому Грузії вдалося» Лариси Буракової, «Китайська модель: меритократія та обмеженість демократії» Даніеля Белла, «Чи виживе Сінгапур: як місто-країна готується до нових викликів» Кішора Махбубані.
Батьки, Анатолій Павлович та Марія Михайлівна, були простими інженерами. Батько будував дороги, а мама – мости. Наразі обидва пенсіонери. Бабуся та дідусь по маминій лінії були простими селянами, які все життя пропрацювали у колгоспі на околиці м. Новоукраїнка Кіровоградської обл. (бабуся навіть не вміла читати/писати), а по батьковій лінії – дідусь був простим робітником, працював на заводах у Дніпрі та Олександрії, а бабуся – домогосподаркою. У шкільні роки на канікулах Ігор часто гостював у Новоукраїнці та Олександрії, допомагаючи бабусям поратися по господарству – годував та доїв корову, сапав кукурудзу та картоплю, збирав колорадського жука, фарбував дахи та паркани, косив траву, а з 13 років працював у колгоспі – пас телят, розвантажував пшеницю на току під час жнив, перевертав валки у полі, збирав листя для шовкопрядів, скирдував солому тощо.
Освіта. Ігор Шевченко отримав професію юриста-міжнародника та перекладача англійської мови в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка (1992-1996 р.р.), ступінь магістра права отримав у Державному університеті штату Міннесота (США) (1996-1997 р.р.), вивчав державне управління у Гарвардському (США) (2007 р.), Єльському (США) (2006 р.) та Оксфордському (Велика Британія) (2022 р.) університетах, а також муніципальне управління у Наньянському технологічному університеті (2019 р.) у Сінгапурі. Також вивчав право в Академії європейського права Європейського університету (Італія) (1995 р.). Вільно володіє англійською мовою. Батьки не мали можливості оплачувати навчання, тому в Україні навчався на бюджеті завдяки сумлінності та відмінним знанням, а закордоном – за рахунок стипендій від університетів, отримуючи їх в результаті перемог у відбіркових конкурсах. У 1996 р. став адвокатом в Україні, а в 1998 р. в штаті Нью-Йорк (США). Проходив стажування в Антимонопольному комітеті України (1995 р.) та Посольстві України в Брюсселі (1994 р.).
Підприємницька діяльність. У 1995 році Ігор Шевченко заснував юридичну фірму «Шевченко Дідковський і Партнери» (у 2008 р. перейменована в «Астерс»), яка вже у 2004 році стала найбільшою та найуспішнішою юридичною фірмою України, надаючи юридичні послуги таким компаніям як Telenor/Київстар, Алкатель, Glencore, Майкрософт, Боінг, IKEA, NIVEA, МакДональдс, Coca-Cola, Райффайзен Банк, Самсунг, Роллс-Ройс. У 2008 р. Ігор Шевченко припинив займатися бізнесом та інвестував зароблені кошти в новозбудовану нерухомість, завдяки якій наразі отримує постійний пасивний дохід.
Державницька діяльність. Наразі Ігор Шевченко очолює аналітичний центр «Інститут державної ефективності», який займається вивченням успішного іноземного досвіду державного управління та розробляє рекомендації та програми підвищення якості державного управління в Україні.
У 2014 році Ігор Шевченко погодився стати Міністром екології та природних ресурсів України, повіривши обіцянкам нового Президента Петра Порошенка про знищення корупції та “життя по-новому”. Працюючи міністром Ігор Шевченко повністю знищив корупцію в міністерстві; повернув в народну власність 22 родовища газу, вкрадені бандою Януковича; зібрав 540 млн євро для завершення будівництва нового саркофагу над зруйнованим енергоблоком Чорнобильської АЕС; започаткував публічні конкурси на посади директорів заповідників; першим з усіх міністрів оприлюднив витрати міністерства; ліквідував шахрайську схему видачі ліцензій на видобуток надр; врятував 50 млн доларів для реалізації екологічних проектів за Кіотським протоколом; забезпечив отримання 15 млн євро від Німеччини на розвиток заповідників України.
Через свою активну антикорупційну позицію Ігор Шевченко вступив в жорстку публічну конфронтацію з прем’єр-міністром Яценюком, за що був необґрунтовано звинувачений (всі кримінальні справи були згодом закриті через відсутність доказів) та несправедливо звільнений. Звільнення стало можливим завдяки зраді Порошенка. За голосування його партії «БПП» за відставку Шевченка Яценюк пообіцяв Порошенку, що його партія «Народний Фронт» проголосує за 5 законопроектів, потрібних Порошенку.
Політична діяльність. Наразі Ігор Шевченко є ідейним натхненником політичної партії «Успішна Україна». У 2019 році Ігор Шевченко балотувався у Президенти України і посів 20 місце з 39-ти кандидатів, обігнавши таких відомих політиків як Олександр Мороз, Інна Богословська, Віталій Скоцик, Сергій Каплін та інші. У 2015 році балотувався у мери міста Білгород-Дністровський (Одеська обл.) і посів 2-ге місце набравши майже 30% голосів виборців.
Громадська діяльність. У 2005 році Всесвітній економічний форум в Давосі (Швейцарія) обрав Ігоря Шевченка «Молодим лідером світу» і включив до складу Форуму молодих лідерів світу, до якого також входили такі відомі особистості як Джастін Трюдо (Прем’єр-міністр Канади), Емманюель Макрон (Президент Франції), Марк Цукерберг (засновник Facebook), Ларрі Пейдж та Сергій Брін (засновники Google), Леонардо Ді Капріо (актор та меценат). Ігор Шевченко став першим українцем — повноправним членом цього світового співтовариства. У 2006 і 2008 роках Шевченко був офіційним учасником Всесвітнього економічного форуму в Давосі.
У 2002 році Ігор Шевченко ініціював створення Асоціації правників України. У 2002 та в 2007 роках був її Президентом, а з 2008 року є Почесним Президентом. Асоціація правників України об’єднує понад 10 000 українських юристів з різних галузей юридичної діяльності: адвокатів, корпоративних юристів, суддів, нотаріусів, прокурорів, юристів держорганів, та є найчисельнішою та найактивнішою юридичною громадською організацією в Україні.
У 2006 році Ігор Шевченко заснував і очолив Форум молодих лідерів України, який реалізовував проекти в галузях освіти та професійного розвитку, молодіжного та соціального підприємництва, здоров’я і здорового способу життя, екології й екологічної безпеки, виховання патріотизму. Одним із проектів Форуму молодих лідерів України був проект «Жовто-блакитний — національна гордість України», що популяризує національний прапор.
Ігор Шевченко активно допомагав міжнародному антитютюновому проекту Майкла Блумберга «Діти без тютюнового диму» (Tobacco Free Kids) в Україні. Проводив прес-конференції та акції проти паління з залученням українських зірок, організовував антитютюнові рекламні кампанії на телебаченні. У результаті було прийнято «антитютюновий закон», який заборонив рекламу тютюнових виробів та куріння у громадських місцях.
Благодійна діяльність. У 2008-2009 роках Ігор Шевченко був головою правління Благодійного фонду «SOS – Дитяче Містечко – Україна» — це найбільша міжнародна благодійна організація з підтримки дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, і дітей, яким загрожує втрата родини. Дитяче містечко — це унікальна, максимально наближена до сімейної, довгострокова форма соціальної підтримки і виховання дітей-сиріт. Шевченко значно прискорив завершення будівництва і початок функціонування першого в Україні SOS-Дитячого містечка в м. Бровари під Києвом.
В рамках свого благодійного проєкту «Спаський Квартал», який стартував у 2018 році, Ігор Шевченко зробив благоустрій кварталу біля метро «Контрактова площа» в історичній частині Подолу в Києві. Висадив алею з великих катальп, встановив клумби з великими соснами та великою ялинкою, посадив понад 100 туй, великі клени та багато кущів і багаторічних квітів, встановив лавочки та урни для сміття. З власних коштів постійно оплачує роботи по прибиранню кварталу, вивозу сміття, поливу та догляду за всіма рослинами та газонами в кварталі.
Завдяки фінансовій підтримці Ігоря Шевченка були видані книги «Інтелектуальна політика» Сергія Дацюка, «Контроль над розумом» Георгія Почепцова, а також перекладені українською мовою та вийшли друком книги «Чому Грузії вдалося» Лариси Буракової, «Китайська модель: меритократія та обмеженість демократії» Даніеля Белла, «Чи виживе Сінгапур: як місто-країна готується до нових викликів» Кішора Махбубані.
Сім’я та дитинство. Ігор Шевченко народився 10 січня 1971 р. у м. Олександрія Кіровоградської області. Згодом родина переїхала до Києва. Дитинство та шкільні роки пройшли на околиці Києва – Борщагівці. Середню освіту отримав у звичайній школі № 206.
Батьки, Анатолій Павлович та Марія Михайлівна, були простими інженерами. Батько будував дороги, а мама – мости. Наразі обидва пенсіонери. Бабуся та дідусь по маминій лінії були простими селянами, які все життя пропрацювали у колгоспі на околиці м. Новоукраїнка Кіровоградської обл. (бабуся навіть не вміла читати/писати), а по батьковій лінії – дідусь був простим робітником, працював на заводах у Дніпрі та Олександрії, а бабуся – домогосподаркою. У шкільні роки на канікулах Ігор часто гостював у Новоукраїнці та Олександрії, допомагаючи бабусям поратися по господарству – годував та доїв корову, сапав кукурудзу та картоплю, збирав колорадського жука, фарбував дахи та паркани, косив траву, а з 13 років працював у колгоспі – пас телят, розвантажував пшеницю на току під час жнив, перевертав валки у полі, збирав листя для шовкопрядів, скирдував солому тощо.
Спорт. Кандидат в майстри спорту з легкої атлетики (400 м з бар’єрами), член юніорською збірної команди України.
